Сьогодні послідовне утвердження нових принципів навчання активно здійснюється Міжнародною асоціацією  продуктивних шкіл (International Network of Productive Learning Projects – INEPS), яка об’єднує понад 60 колективних проектів та індивідуальних членів у 20-ти країнах, що в свою чергу є національними мережами продуктивних шкіл. Проекти адресовані 15-17-літнім учням, які не приймають традиційну школу. Головною відмінністю навчання у таких школах від масових є інтеграція самостійної освітньої діяльності учня та діяльності на різноманітних реальних робочих місцях, якій віддається більше половини загального часу навчання.Отже, продуктивне навчання – це освітній процес, що призводить до розвитку ролі особистості в соціумі одночасно із змінами  в самому соціумі. Цей процес реалізується у вигляді маршруту, орієнтованого на одержання продукту в ситуаціях реального життя за допомогою групового освітнього досвіду, набуття та осмислення якого полегшується участю педагогів.

Кількість шкіл продуктивного навчання як альтернативних в різних країнах дедалі збільшується, але оскільки на сьогоднішній момент до проекту долучаються і загальноосвітні школи, одним з можливих шляхів розвитку продуктивної освіти є  введення її прийомів та практик як доповнення до звичайного навчання у загальноосвітній старшій школі без скасування класно-урочної системи.  Такий підхід пропонує наш співвітчизник Іван Підласий. 

Для ефективної інтеграції ідеї продуктивного навчання в існуючу систему середньої освіти виникає необхідність розробити продуктивну педагогічну технологію, яка б дозволила досягти високоякісний результат при розумному сполученні індивідуального навчання з груповим  та одержати продукт максимальної кількості і якості за мінімальний час.

Сьогодні продуктивне навчання – це спроба вийти на новий рівень творчо організованої освіти, заснованої на інтересах підлітка, який навчається самостійно та взаємодіє з педагогами та психологами лише для консультації. Таким чином учень стає суб’єктом, конструктором і продуктом своєї власної освіти. Він – організатор своїх знань, проектувальник етапів саморозвитку. Головна  ж особливість даного підходу до навчання – створення учасниками особистісної освітньої продукції: інтелектуальних відкриттів, винаходів та конструкцій, віршів, задач, гіпотез, правил, досліджень, творів, програм навчання, проектів тощо.