Звертаюсь до Вас — золотого фонду — найдорожчого нашого скарбу. Ми живемо у щасливий і складний історичний час, що потребує від нас неймовірних зусиль і духовної сили.
       Ви — наші діти. Тож тривога і турбота наша про Вас зрозуміла кожному, хто має дітей. Ми намагались вкладати у Ваш розум і серце все те, чим багаті самі, щоб Ви стали нашою опорою і прихистком у майбутньому.
       Ця взаємотурбота, обов'язок і відповідальність єднають нас у вічності з духовним скарбом наших пращурів. Це зобов'язує і вселяє надію на те, що всі ті, хто був ці роки поряд з Вами — батьки, учителі, весь колектив ліцею — за свою скромну і подвижницьку щоденну працю будуть вами належно поціновані. А найбільша дяка — то добра пам'ять і доброчесне життя.
       За роки навчання в ліцеї більшість із Вас стали свідомими провідниками національної ідеї, подвижниками інтелектуальної праці, організаторами і помічниками естетико-культурної, науково-педагогічної і суспільно-громадської діяльності закладу. Надходить час, коли Ви — майбутня еліта України — візьмете на свої молоді дужі плечі тягар відповідальності за свою долю і долю Вітчизни. Бажаючи Вам щонайвищих чеснот у добротворенні , потужних крил для втілення в життя найшляхетніших мрій, людського щастя, радості успіху і мужності у відстоюванні права вільно творити достойне життя в суверенній демократичній державі, дякую Богові за зустрічі з Вами.
      Дякую за радість творчих успіхів, хвилини щастя і недоспані ночі при підготовці Ваших неповторних проектів, чистоту сердець і висоту мрій, безмежну доброту і невгасимий вогонь натхнення.
       Вірю, що Ваша невтомна праця і творча енергія увінчаються успіхом, а Сад Вашої молодості згодом стане Садом плодовитим і щедрим на Добро і Людяність.
       Щасти Вам у цьому!