Мета: не лише засвоєння результатів наукового пізнання, системи знань, а самого процесу одержання цих результатів, розвиток пізнавальної самодіяльності учня та його творчих здібностей.

В основу покладено принцип пошукової навчально-пізнавальної діяльності.

Проблемно-орієнтоване навчання – це навчально-пізнавальна діяльність учнів в умовах проблемної ситуації, самостійного аналізу проблемних ситуацій, формулювання проблем і розв’язання шляхом висування пропозицій, гіпотез, їх обгрунтування і доведення, а також шляхом перевірки правильності розв’язання.

Проблемна ситуація – це інтелектуальні „труднощі” людини, коли вона не знає, як пояснити явище, факт, процес, дійсність, що змушує її шукати новий спосіб, пояснення або спосіб дії. Проблемна ситуація є закономірністю продуктивної, творчої пізнавальної діяльності:

Етапи:        

Проблемна ситуація  →   проблема   →   пошук шляхів розв’язання → 

розв’язання проблеми

Типи проблемних ситуацій

І – виникає за умови, коли учні не знають способів розв’язання поставленого завдання, не можуть дати пояснення новому факту, життєвій ситуації тощо;

ІІ – виникає за умови необхідності застосування раніше засвоєних знань в нових практичних умовах;

ІІІ – коли виникає протирічяя між теоретично можливим шляхом розв’язання і практичною нездійсненністю даного способу;

ІV – коли виникає протиріччя між практично досягнутим результатом і відсутністю знань учнів для теоретичного обгрунтування.

Теоретичні основи проблемного навчання

Перший спосіб – спонукання учнів до теоретичного пояснення явищ, фактів, невідповідності між ними. Це вимагає пошукової діяльності учнів і активного засвоєння нових знань.

Другий спосіб – використання навчальних і життєвих ситуацій, що виникають при виконанні навчальних завдань, спостережень за природою тощо.

Третій спосіб – постановка навчальних завдань на пояснення явищ або пошук шляхів практичного розв’язання.

Четвертий спосіб – спонукання учнів до налізу фактів і явищ дійсності на основі протиріч між життєвими вміннями і науковими знаннями про ці факти.

П’ятий спосіб – висування гіпотез (пропозицій), їх дослідницька перевірка та формулювання висновків.

 Поняття Я. Талант.

1.     Інтерактивне навчання ( 60-ті роки ХХ ст. поділ методів на активні і пасивні).

2.      Піраміда „учіння”.

3.     Темп мовлення. Темп мовлення вчителя – 100-200 слів/хв., а учні можуть сприйняти  50-100 слів/хв.

4.     Концентрація уваги – перші 10 хвилин сприймання до 50% інформації, останні 10 хвилин – до 10% інформації.

5.              Наочність:

•  під час лекції збільшує запам’ятовування матеріалу від 14 до 38%;

•  економить до 40% часу;

•  утричі ефективніша за одні лише слова.

                Понад 2400 років тому Конфуцій наголошував:

• Те, що я чую, я забуваю.

• Те, що я бачу, я пам’ятаю.

• Те, що роблю, я розумію.

Шостий спосіб – спонукання учнів до порівняння, співставлення фактів, явищ, правил, в результаті яких виникає проблемна ситуація.

Сьомий спосіб – спонукання учнів до попереднього узагальнення нових фактів, порівняння їх з відомими та провести самостійне узагальнення їх.

Восьмий спосіб – ознайомлення учнів з фактами, що ніби не мають пояснення з історії науки (як постановка наукової проблеми).

Дев’ятий спосіб – організація міжпредметних зв’язків (коли для розв’язання проблеми використовуються дані інших наук, предметів).

Десятий спосіб – переформулювання питання, варіювання завдань.

Правила постановки навчальної проблеми

Дидактичні способи організації проблемно-орієнтованого навчання

1.     Монологічний

2.     Діалогічний (полілогічний)

3.     Міркування

4.     Еврестичні завдання

5.     Дослідницькі завдання

6.     Програмовані завдання

7.     Моделювання

8.     Проектування

9.     Система бінарних методів.