Роки минають, час летить вперед,
Наснажуючи нас на труд і піт,
Щоденних клопотів ліцейний Інтернет,
Неначе круговерть минулих літ.
А мудрість підкрадеться непомітно:
Ось - сивина, ось - нервів маячня...
Й не лічиш ти, а скільки справ побідних
Здійснив був за кураторське життя!..
Нема в календарі такого дня,
Яке б ти зміг окреслити червоно...
А як звучить: "Кураторське буття
Поцінувати треба міліоном"!
Є шахтаря день і в золотаря є свято,
У лісорубів навіть є профдень .
То хай сьогодні буде радості багато,
Келішки скажуть: "Ну, за кураторів, дзень-дзень!"
Куратор - не звання це, а діагноз:
Він все зуміє, зможе все зробить,
Тож, думаємо, день цей радо
Кураторським дозвіллям утвердить.
Кураторе, товариш мій на фронті
Боїв із ницістю чи просто незнанням,
Хоча попили з тебе досить крові -
Веселим є ліцейнеє життя.
А щоб уразуміти їх пригоди,
Хай будуть не куратори вони,
Хай "білими" людьми побудуть
Хоч сьогодні.
Тож ви не вчителі, а місяці!

Неспокійно у році навчальному,
Бо загрожують нам бої сильнії -
Збунтувалися місяці різнії.
Не робота, а чиста політика.
Бо наради, педради й симпозіум,
Також випуск плюс форма й консиліум,
Особові ще справи й журнальчики!
(Тьфу-тьфу-тьфу, щоб вночі не приснилося)
Так отож, всі ці жахи ліцейнії
На кураторів дико так вплинули,
Що в 17-нуль-нуль від утомоньки
Всі знесилені в залі попадали.
От і сниться їм сон препаскудненький:
Що один чарівник дуже хитренький
Претворив їх усіх у дванадцятку
Просто місяців в році навчальному.
Червень, липень і серпень літнії
Об'єдналися з травнем та вереснем
І доводять усім, що найкращими
Є вони лиш, а інші всі - пахарі.

1 ) Січень (Назаров):
Я - початок усього нового й основа,
Я - базис міцний й інтелект-надбудова!
Всім мовчать, поки, тато говорить всерйоз:
Я - січень, пахан я, у кого вопрос?
Забули, чи що, хто тут у законі?
А хочеш сказать, то будь у спокої.
Запишись на прийом, погортай документи,
Подай пропозиції відносно моменту.

2) Серпень(Коноплич):
Скільки можна терпіти це зимове засилля?!
Я ж серпень, я ж добра, наче сонячне зілля!
А ці морозяки лиш нежить несуть,
Нумо, сестри, з серпами, поборим цю муть!!!
Хоч останній я місяць у літніх вакаціях,
Проте, я пишаюсь культурною працею:
Помідори і фрукти перезрілі візьму
Ото моя зброя - іду на війну!

3) Грудень(Хоменко):
Не дарма мене груднем Січень назвав,
Бо активна, не цураюсь освітніх я справ.
Я в ліцей, наче в бій, як та віхола йду,
Я пригоди і в ньому, і всюди знайду.
Ну скажіть, як мені вже отут не кричати?!
Їм в канікули - тільки кричать і гуляти.
Треба груддю на них всім гуртом ополчиться,
Ми покажемо вам, працювати як годиться!

4) Липень (Дорошук):
Ти диви, яка мудра той грудень у хустці!
Хорохориться, плига, наче заметіль в пустці,
От як я, липень, прийду, сонця кину у вічки,
То розплавишся враз, потечеш в мої річки.
Люблять діти нас більше, бо в липні лафа:
Ні ліцею, ні заліків - шара одна,
Ніхто нервів не портить, ніхто не кричить:
Забави, рибалка, поїздки - вмій жить!!

5) Лютий (Олійник):
Ну, все ясно мені про отих гультяїв:
Лиш бігать та гратися (навіть без снів),
А як же мистецтво, картини, театр?!
Влітку ж - мертвий сезон, який депресант!..
А у лютому - добре: то сніг, а то дощ,
Гулять не підеш, бо день непогож,
Не хочеш чи хочеш - а підеш в музей,
Духовно наснажишся - й гарно весь день.

6) Травень (Ястребцова):
Які там музеї, як на дворі - краса?!
Які там картини - це ж травнева роса!
Запашнії квітки на деревах цвітуть -
І біжиш до ліцею, наче в світлую путь!
А за мною, за травнем, не угнатися, зась! -
Я літаю й пурхаю, чайком напоясь.
В мене квіти й дерева щороку цвітуть,
Я сади скрізь насаджу - й морози помруть!

7) Листопад (Войтенко):
За весною прийде непогода і жуть,
А морози і мряка - слідом ідуть...
Філософія смутку й постмодерн міркувань
Подарує вам осінь, листопадова рань.
Я - листопад задумливий й обираю собі
Неспішність й розміреність друзів зими,
А оці шибайголови мутять думки,
Дітям голови крутять і ведуть не туди!

8) Березень (Ткач):
Листопадику, правильно, оце гарно сказав!
Треба вести дітей до державницьких справ.
От у березні завжди - політична борба -
Крикнем: геть олігархів! Ворогам всім - ганьба!
Хай живе дух неспокою, слава всім нам,
Хто дітей непокоїть вихованням-знанням.
Я є березень буйний, вибори завжди в нім.
Всі робім одну справу - на мітинг мерщій!

9) Вересень (Марціненко):
Хіба витримать можна буйних березня стріл:
То тепленько, то холодно, то б'є, наче звір.
Там - протести, там - братство, опозиція - тут,
Спробуй витримай все це - буде тямі "капут"!..
А я вересень тихий: айстри, сонце, птахи,
Перший дзвоник, усмішки і перші книжки,
Але часу ще досить - піду погулять...
Не з зимою я, ні! Я - літняя знать!

10) Жовтень (Шкрабалюк):
Як подумать, то праві є ці, і оці:
Вчитись треба, але ж треба і весело жить!
А у жовтні - краса (плюс учительський день),
Тож гуляй і навчайся, якщо ти не пень.
Жовтень я, місяць добрий, зрозумію усіх:
І розраджу, й погладжу, й наведу на успіх,
Але, разом з тим, сприйму і проблем течію:
Не війни хочу, миру - сприйміть душу мою!

11) Червень (Гребенюк):
Ну що за позиція жовтня така?
Ні туди, не сюди - середня якась..,
Треба, як на екзамені - так, а чи тут!
От вже жовтень виспівує ї свою каламуть .
А я - червень, палаю, горю (як схочу),
А як що? - то й дощами на вас налечу.
Зіпсую всю погоду, а потім - теплом,
Заколишу духмяним червневим вас сном.

12) Квітень(Василенко):
Сонечки любі, для чого свариться?
Давайте засядем та будем мириться.
Тож прошу у коло, в гурті посміємось,
Бо всі ви прекрасні - за руки ж візьмемось.
Я - квітень веселий! Зіграєм у гру:
Зима сяде з літом, а осінь - в саду,
Піднімемо келихи, повні вина -
Всміхнімось собі, бо ми - дружна сім'я!!
(можливо, ще якась пісня?..)

Тож хаос розбрату, що в сні цьому зріс,
У зародку знищили місяців вісь,
І руки міцні справу нашу беруть,
Ліцеїстів до успіху успішно ведуть.
Не злякають куратора сніг, а чи повінь,
Він іде крізь негоду не за страх, а на совість.
Не зупинить куратора січень чи лютий,
Не зможе ніщо його волю зігнути!
Семінар чи симпозіум - то не біда!
Треба Завтра концерт? - куратор, сюда!
Ніч попереду, геть сон, дайош нестандарт!
На кураторі все: і любов, і парад!
Тож вклонімось кураторам, воздаймо їм честь,
Бо таких педагогів мало де іще єсть.
Хай вам пані Фортуна сміється ласкаво -
Многі літа кураторам, вічна вам слава!!!